QK65 Mk.3

26 Травня 2026

Передмова

І ось, знову я повертаюся до вас з публікацією про новий реліз від Qwertykeys - QK65 Mk.3.

Спочатку я навіть не планував робити цей огляд. Навіщо? Чергова клавіатура від QK з хорошим співвідношенням ціни та якості й доволі передбачуваним звуком.

Але після кількох збірок цих клавіатур, у мене накопичився ряд запитань та претензій як до цієї моделі, так і до QK загалом.
Тож сьогодні трохи попинаємо QK - місцями заслужено, місцями не дуже.

Дизайн

Перше, що спало мені на думку після анонсу цієї клавіатури: «Ні, ну це вже повний з̶д̶е̶ц̶ь̶ Matrix Lab»

Асортимент кольорів цього разу помітно менший, ніж ми звикли бачити у QK.
Підозрюю, це пов’язано з тим, що корпус складається з великої кількості дрібних окремих деталей, а це відчутно підвищує собівартість виробництва, що особливо критично в супер-конкурентному сегменті «200-250$ за barebone».

Кожен додатковий колір в цьому випадку - окремі партії анодування, фарбування, контролю якості тощо.
Тому заради економії виробництва асортимент очікувано урізали.

Звісно, перше, за що чіпляється погляд - дисплей.
І тут варто відзначити: основний LED-дисплей справді вийшов дуже вдалим. Великий, яскравий і з дуже якісним зображенням.

Тепер доступні кілька варіантів анімацій «друкуючих» тваринок (класичні анімації, які пришвидшуються разом з вашим темпом набору), а також вбудована міні-гра - Animal Supermarket.

По суті це вбудований тайпінг-тренажер, який дозволяє тренувати швидкість друку прямо на клавіатурі без необхідності відкривати Monkeytype чи його аналоги. Щоправда, працює все це лише англійською мовою.

Дрібниця? Так. Але все одно доволі прикольна фіча, якої раніше не бувало в клавіатурах.

Також варто віддати належне значно розширеній кастомізації дисплею.

Окрім дворівневої системи відображення кастомних анімацій (на фон можна встановити GIF, а поверх нього - окрему статичну картинку), тепер можна вручну змінювати кольори стандартних режимів, підганяючи їх під кейкапи або колір корпусу клавіатури.

Але навіщо вони продовжують ставити ці маленькі піксельні дисплеї - для мене велика загадка.
Він не несе жодного функціонального навантаження, а його естетична цінність, на мій смак, доволі сумнівна.

Ну і куди без функціональних кнопок, без яких тепер не обходиться жоден реліз QK/Owlab.
Одна кнопка перемикає режими дисплея, друга дозволяє з ними взаємодіяти, третя перемикає режими піксельного дисплея.

Звучить технологічно, але місцями виникає відчуття, ніби клавіатура намагається прикинутися панеллю приладів літака - з купою крутилок, кнопок і важелів.
Якщо в перших релізах це справді викликало певний «вау-ефект», то зараз спроби впихнути подібні елементи буквально всюди вже починають викликати питання. І не лише у візуальному плані (але про це вже в наступному розділі).

Окремі питання в мене викликає ця своєрідна пародія на тримач для шнурка у Wooting (бейдж в лівій частині клавіатури).

Так, його красиво обіграли виїмкою в корпусі, і візуально це навіть виглядає цілісно. Але все одно викликає у мене якесь ірраціональне роздратування.
Хоча дизайн - річ максимально суб’єктивна, і тут я цілком можу бути занадто упередженим.

Вся свіжа лінійка QK дедалі сильніше тяжіє до обожнюваного китайським ринком «matrix»-дизайну - з купою дрібних бейджів, кнопочок, крутилок і дисплеїв.

І якщо Matrix Lab якимось дивом ще балансують на межі перевантаженості (опустимо лінійку Carnival), то QK, як на мене, вже трохи переборщили.

Особисто мені хотілося б трохи більше лаконічності.
Складається враження, що дизайнери відкрили чекліст «що любить китайський ринок» - і вирішили впхнути ВСЕ.

Що дивовижно - задня частина клавіатури вийшла ледве не найлаконічнішою у всьому пристрої. Хоча зазвичай буває навпаки.

Цікавий «робо»-шрифт, логотип із собакою, яку можна зустріти в кількох режимах дисплея - усе це виглядає доволі акуратно й цілісно.

Було б прикольно, якби вони б ще трохи переробили дизайн силіконових ніжок і зробили їх у формі «X» та «O», перегукуючись із символами біля USB-роз’єму. Така дрібниця добре доповнила б загальну ідею.

Інженерія

Окремо варто проговорити момент про досить високу передню грань.

20.6 мм при нахилі у 7 градусів і повній відсутності будь-яких скосів чи фасок на передній частині корпусу потенційно можуть створювати дискомфорт людям з проблемами зап’ясть.

Хоча, справедливості заради, ніхто з клієнтів, які вже купили цю клавіатуру, поки не скаржився на дискомфорт під час використання.
Та й я сам, якщо чесно, сильно здивувався, коли побачив реальні цифри передньої висоти. За власними відчуттями я б назвав цифри в районі 19-19.3 мм.

По маунтам - без особливих сюрпризів. Єдиний доступний варіант - чергова варіація Gasket Mount.

Із цікавих особливостей - наявність додаткових точок кріплення по боках PCB та «вух» для силіконових ніжок, розташованих безпосередньо на PCB (а не на плейті, як роблять зазвичай).
За словами QK, це має забезпечувати більш рівномірні відчуття та консистентний звук під час друку.

А тепер трохи попинаємо QK65 Mk.3 за дивні рішення та відверті косяки

Почнемо з відсутності Ball-Catch Mount системи (тієї самої швидкознімної верхньої кришки).

Так, її майже неможливо вписати в поточний дизайн, але коли компанія кілька релізів поспіль привчає людей до зручності, а потім раптово забирає «фічу», яка вже стала нормою для mid-range сегменту - це відчувається трохи сумно.

У клавіатурі використовується Screwless-дизайн (усі болти сховані всередині корпусу).

Комусь він не подобається через те, що під час неакуратного розбирання легко подряпати корпус, інших дратує сам процес: щоб дістатися до болтів, потрібно зняти 7-8 кейкапів і кілька свічів.

Нічого критичного, але легкий дискомфорт все ж присутній. Ще й болтики не магнітяться =/

А ось що справді викликало відторгнення і локальні пожежі трохи нижче спини у багатьох користувачів - повернення до наших «улюблених» JST-кабелів.

Свого часу я дуже сильно лаяв Zoom65 V3. Клавіатура мала швидкознімну кришку, але при цьому до топкейсу були підключені два JST-кабелі, які банально не дозволяли просто зняти верхню частину й відкласти її вбік.

Схоже, «V3» - якась проклята ревізія, адже QK наступають рівно на ті самі граблі.

При цьому останні кілька років вони масово використовували Pogo-Pin систему та магнітні конектори для підключення інтерфейсів.

Знову ж таки, нічого смертельного. Але після минулих релізів, де тобі достатньо було буквально «вкласти» сендвіч із PCB та плейта всередину корпусу і просто закрити кришку, повернення до JST-кабелів, які ще й розташовані не найзручнішим чином, відчувається як відвертий даунгрейд.

А тепер - головна причина мого персонального горіння - енкодери, вони ж «крутилки»

Вперше QK вирішили використовувати енкодери не просто як декоративний елемент, а повісили на них критично важливі функції клавіатури:

Один енкодер перемикає режим підключення (USB / Bluetooth / 2.4G)
Другий відповідає за перемикання Win/Mac режиму

І все було б нічого, якби не два дуже жирних «але»:

Якість самих енкодерів викликає питання.
Із чотирьох клавіатур в одній взагалі не працював енкодер перемикання Win/Mac, а в іншій він крутився з помітним опором.
QK зробили перемикання режимів повністю апаратною (hardware) функцією й прибрали цей функціонал із прошивки.
І ось це рішення для мене абсолютно незрозуміле.

Якщо енкодер вийде з ладу - ви не зможете перемкнути Win/Mac режим або повернути клавіатуру в дротовий режим для доступу до VIA.
Фактично єдиний спосіб «оживити» пристрій - переводити клавіатуру в Boot Mode та вручну прошивати стокову прошивку.

І на цьому фоні особливо «цікаво» виглядає той факт, що окремо купити модуль з енкодерами не можна.

Я цілий тиждень сварився з QK у Discord і по пошті, після чого отримав геніальну відповідь в дусі:

«Ми розглянемо можливість додати модуль у продаж, якщо скарги стануть масовими».

Ну тобто спочатку дочекаємось, поки у людей масово почне відвалюватись керування клавіатурою, а вже потім подумаємо над запасними деталями.
Чудовий план! Надійний, як JST-конектор після десятого розбирання =/

Окремо варто обговорити і момент з вибором PCB, адже тут знов починається історія про компроміси.

Через те, що на всіх платах тепер використовуються великі діоди, мультилейаут «вийшов із чату».

Тепер потрібно одразу вибирати:

якої товщини PCB ви хочете,
і під який layout - із 6.25u пробілом чи Tsangan (7u).

Якщо вам потрібна м’якша 1.2 мм PCB із flex-cut’ами - а це, на мій погляд, оптимальний вибір для цієї клавіатури - вона доступна лише під 6.25u пробіл.
Хочете 7u? Тоді вам доступна лише 1.6 мм PCB без flex-cut’ів.

Логіку QK зрозуміти можна: менше варіантів - простіше й дешевше виробництво.
Але з іншого боку, QK позиціонуються як продукт для ентузіастів, а серед ентузіастів 7u-пробіл користується величезною популярністю.

Відчуття під час тайпінгу

QK65 Mk.3 - дуже м’яка клавіатура, де нарешті залишили достатньо внутрішнього простору в кейсі, щоб PCB із flex-cut’ами могла нормально розкритися й дати той самий «пружній» тайпінг без необхідності виймати частину фоаму з дна та йти на компроміси щодо звуку.

Якщо ваша ціль - максимально м’який тайпінг, то зв’язка з 1.2 мм PCB із flex-cut’ами та м’якого PP-плейту перетворює клавіатуру на батут під вашими пальцями.

Якщо ж хочеться чогось більш стриманого - є варіант із 1.6 мм PCB, або можна залишити 1.2 мм у парі з жорсткішим FR4-плейтом, який збереже загальну м’якість, але прибере надлишкову амортизацію.

До мого великого здивування, у QK65 Mk.3 немає наборів гаскетів різної жорсткості, які майже завжди були присутні в продуктах QK останніх років.
І це знову відчувається як невеликий даунгрейд.

Тож у випадку з QK65 Mk.3 потрібно заздалегідь продумати свої побажання по тайпінгу й робити остаточний вибір комплектації базуючись на них.

Звук

Судячи з заяв деяких блогерів, наближених до QK, та самої конструкції клавіатури, QK65 Mk.3 проєктувалась з прицілом на використання повного комплекту фоамів.

По суті, Qwertykeys повертаються до витоків і перестають намагатися всидіти одразу на кількох стільцях, повністю концентруючись на своїй фірмовій Creamy/Marbly-тональності.

Ви все ще можете придбати 1.6 мм PCB і спробувати зібрати Mk.3 без PE / PET / PCB-фоамів, але звук вийде доволі невиразним, а гаскет під пробілом лише сильніше погіршить ситуацію.

Я збирав один з білдів на 1.6 мм PCB і встиг трохи поекспериментувати з нею. І саме тому раніше писав, що 1.2 мм PCB із flex-cut’ами виглядає як найбільш вдалий варіант для цієї клавіатури.

На мій погляд - з цим просто варто змиритися:

QK65 Mk.3 - це фоамна, кремова, оксамитова (потрібний епітет підкреслити) клавіатура, розрахована саме на використання повного комплекту фоамів.
І якщо говорити саме про «фоамний» звук - тут він справді вище всіляких похвал.

Попри компактний формат, клавіатура звучить доволі об’ємно, з явним ухилом у нижчу тональність - ближче до Marbly / Thocky, ніж до яскравого Creamy.
Зрозуміло, що багато залежить від вибору свічів та кейкапів, і за бажання на ній можна отримати і більш високий Creamy / Poppy звук, але сама «база» явно тяжіє до низів.

Думаю, коментарі тут зайві - це саме той звук, від якого масово фанатіють люди, які нещодавно прийшли в це хобі.

Той самий білд, але вже з GMK (doubleshot ABS-кейкапами), які роблять тональність трохи яскравішою

Бонусом - білд клієнта з керамічними кейкапами Cerakey.

Підсумковий звук вийшов настільки низьким і «задушеним», що довелося трохи "освітлити" його, замінивши свічі на більш яскраві MZ Y3, щоб збалансувати тональність.

В результаті звук став ближчим до варіанту Epsilon + PBT-кейкапи.

Післямова

Також варто згадати, що QK65 Mk.3 тепер продається і у форматі prebuilt - зі свічами Keygeek Oat та фірмовими кейкапами QK.
По суті, це ті самі комплектуючі, які використовуються в лінійці Evo.

І ось тут у мене знову виникають питання.
Якщо людина вже витратилася на хороший barebone, логічніше було б одразу підібрати комплектуючі рівнем вище й дати клавіатурі повністю розкритися, а не отримувати плюс-мінус той самий характер звуку, що й у бюджетної Evo-лінійки, якою б хорошою вона не була.

У підсумку QK65 Mk.3 залишає після себе дуже дивне враження.

З одного боку - це все ще одна з найприємніших 65% клавіатур у своєму сегменті: м’який тайпінг, фантастичний Marbly-звук і справді хороша якість виконання.
З іншого - у цій клавіатурі занадто багато рішень, які відчуваються як крок назад порівняно з минулими релізами QK.

І більшість претензій тут навіть не до самого продукту, а до дивних інженерних компромісів заради сумнівних дизайнерських "фішок".

Якби не історія з енкодерами - я б без особливих сумнівів називав QK65 Mk.3 найкращою 65% клавіатурою середнього сегмента прямо зараз. Адже всі описані вище недоліки турбують вас лише під час збірки, і ніяк не проявляють себе в повсякденному використанні.

Залишається лише сподіватися, що QK все ж почнуть продавати модуль енкодерів раніше, ніж Discord перетвориться на клуб «в’язнів вічного Bluetooth-режиму».

P.S. Приємний бонус для геймерів - у клавіатуру додали SOCD (Simultaneous Opposite Cardinal Directions), який раніше зустрічався лише в магнітних клавіатурах.

Якщо простими словами - це функція, яка визначає, що робити, коли одночасно натискаються дві протилежні кнопки, наприклад A і D або W і S.
В звичайній клавіатурі такі натискання можуть конфліктувати або просто скасовувати одне одного.

SOCD дозволяє клавіатурі самостійно вирішувати цей конфлікт, віддаючи пріоритет останній натиснутій клавіші.
Особливо популярна ця функція в шутерах і файтингах, де подібні мікрорухи роблять керування персонажем помітно швидшим і точнішим.

Предисловие

И вот, снова я возвращаюсь к вам с публикацией о новом релизе от Qwertykeys - QK65 Mk.3.
Изначально я даже не планировал делать этот обзор, зачем? Очередная клавиатура от QK с хорошим соотношением цены/качества и предсказуемым звуком.

Но после сборки нескольких экземпляров у меня накопился ряд вопросов и претензий как к этой модели, так и к QK в целом.
Так что сегодня немного попинаем QK , местами заслуженно, местами не очень.

Дизайн

Первое, что пришло мне в голову после анонса данной клавиатуры: «Не, ну это полный и̶з̶д̶е̶ц̶ Matrix Lab»

Ассортимент цветов в этот раз заметно меньше, чем мы привыкли видеть у QK.
Подозреваю что это связано с тем, что корпус состоит из большого количества отдельных мелких деталей, а это ощутимо поднимает стоимость (а ведь это супер конкурентный сегмент "200$ за barebone" ).

Каждый дополнительный цвет в таком случае - отдельные партии анодирования, покраски, контроля качества и т.п.
Так что ради экономии производства ассортимент ожидаемо урезали.

Конечно, первое, за что цепляется взгляд - дисплей.
И тут стоит отметить: основной LED-дисплей действительно получился очень хорошо. Крупный и яркий, с очень качественным изображением.

Теперь доступны несколько вариантов анимаций "печатающих" животных (классические анимации, которые ускоряются вместе с вашим темпом печати), а также встроенная мини-игра - Animal Supermarket.

По сути это небольшой тайпинг-тренажёр, позволяющий практиковать скорость печати прямо на клавиатуре, без необходимости открывать Monkeytype или его аналоги. Правда работает всё это только на английском языке.
Мелочь? Да. Но всё равно довольно забавная фича, которая раньше не встречалась.

Также стоит отдать должное заметно расширевшейся кастомизации дисплея.

Помимо двухуровневой системы отображения кастомных анимаций (на фон можно установить GIF, а поверх неё - отдельную статичную картинку), теперь можно вручную изменять цвета стандартных режимов, подгоняя их под цвет кейкапов или корпуса клавиатуры.

Но вот зачем они продолжают ставить эти маленькие пиксельные дисплеи - для меня огромная загадка.

Он не несёт никакой функциональной нагрузки, а его эстетическая ценность, на мой вкус, довольно сомнительна.

Ну и куда без функциональных кнопок, без которых теперь не обходится ни один релиз QK/Owlab. Одна кнопка переключает режимы дисплея, вторая позволяет взаимодействовать с ними, третья переключает режимы пиксельного дисплея.

Звучит технологично, но местами создаётся ощущение, будто клавиатура пытается притвориться приборной панелью самолёта, с кучей крутилок, кнопок и рычагов.
Если в первых релизах это действительно вызывало определённый «вау-эффект», то сейчас попытки воткнуть подобные элементы буквально везде уже начинают вызывать вопросы, и не только в визуальном плане (но об этом уже в следующем разделе).

Отдельные вопросы у меня вызывает эта своеобразная пародия на держатель для шнурка у Wooting (бейдж в левой части клавиатуры).
Да, её красиво обыграли выемкой в корпусе, и визуально это даже выглядит цельно. Но всё равно вызывает у меня какое-то иррациональное раздражение.
Хотя дизайн - вещь максимально субъективная, и тут я вполне могу быть предвзят.

Вся свежая линейка QK всё сильнее тяготеет к излюбленному китайским рынком «матрикс» дизайну, с кучей мелких бейджиков, кнопочек, крутилок и экранчиков.
И если Matrix Lab каким-то образом умудряется балансировать на грани наляпистости (опустим линейку Сarnival), то QK, как по мне, слегка переборщили.

Лично мне хотелось бы чуть больше лаконичности.
Создаётся ощущение, что дизайнеры открыли чеклист «что любит китайский рынок» - и решили воткнуть ВСЁ.

Что удивительно - задняя часть клавиатуры получилась едва ли не самой лаконичной во всём устройстве. Хотя обычно бывает наоборот.
Интересный «робо»-шрифт, логотип с собакой, которую можно встретить в нескольких режимах дисплея - всё это выглядит достаточно аккуратно и цельно.

Было бы забавно, если бы они ещё слегка переработали дизайн силиконовых ножек и сделали их в форме «X» и «O», перекликаясь с символами возле USB-разъёма. Такая мелочь хорошо бы дополнила общую идею.

Инженерия

Отдельно стоит упомянуть высокую переднюю грань.20.6 мм при наклоне в 7 градусов и полном отсутствии каких-либо скосов или фасок на передней части корпуса потенциально могут создавать дискомфорт людям с проблемами запястий.

Хотя, справедливости ради, никто из клиентов, уже купивших эту клавиатуру, пока не жаловался на дискомфорт при использовании.
Да и я сам, если честно, сильно удивился, когда увидел реальные цифры передней высоты. По ощущениям я бы назвал что-то в районе 19 мм.

По маунтам - без особых сюрпризов. Единственный доступный вариант - очередная вариация Gasket Mount.

Из интересных особенностей - наличие дополнительных точек крепления по бокам PCB и «ушей» для силиконовых ножек, расположенных непосредственно на PCB. По словам QK, это должно обеспечивать более равномерные ощущения и консистентный звук при печати.

А теперь немного попинаем QK65 Mk.3 за странные решения и откровенные косяки

Начнём с отсутствия Ball-Catch Mount системы (той самой быстросъёмной верхней крышки).
Да, её почти невозможно вписать в текущий дизайн, но когда компания несколько релизов подряд приучает людей к удобству, а потом внезапно забирает "фичу", которая уже стала нормой для мидл-сегмента - это ощущается немного грустно.

В клавиатуре используется "Screwless-дизайн" (все болты спрятаны внутри корпуса).Кто-то не любит его из-за того, что при неаккуратной разборке легко поцарапать корпус, других раздражает сам процесс: чтобы добраться до болтов, нужно снять 7-8 кейкапов и несколько свитчей.

Ничего критичного, но лёгкий дискомфорт всё же присутствует. Еще и болтики не магнитятся =/

А вот что действительно вызвало отторжение и локальные пожары пониже спины у многих юзеров - возврат к нашим "любимым" JST-кабелям.

В своё время я очень сильно ругался на Zoom65 V3. Клавиатура имела быстросъёмную крышку, но при этом к топкейсу были подключены два JST-кабеля, которые банально не позволяли просто снять верхнюю часть и отложить её в сторону.

Похоже, "V3" - какая-то проклятая ревизия, ведь QK наступает ровно на те же грабли.
При этом последние несколько лет они массово использовали Pogo-Pin систему и магнитные коннекторы для подключения интерфейсов.

Опять же, ничего смертельного. Но после прошлых релизов, где тебе достаточно было буквально "вложить" сэндвич из PCB и плейта внутрь корпуса и закрыть крышку, возврат к JST-кабелям, которые ещё и расположены не самым удобным образом, ощущается как откровенный даунгрейд.

А теперь - главная причина моего бомбления - энкодеры, они же "крутилки".

Впервые QK решили использовать энкодеры не просто как декоративный элемент, а повесили на них критически важные функции клавиатуры:

Один энкодер переключает режим подключения (USB / Bluetooth / 2.4G)
Второй отвечает за переключение Win/Mac режима

И всё бы ничего, если бы не два очень жирных "но":

Качество самих энкодеров вызывает вопросы.
Из четырёх клавиатур в одной вообще не работал энкодер переключащий Win/Mac, а в другой он вращался с заметным сопротивлением.
QK сделали переключение режимов полностью аппаратной (хардварной) функцией и убрали этот функционал из прошивки.
И вот это решение для меня абсолютно непонятно.

Если энкодер выйдет из строя - вы не сможете переключить Win/Mac режим или вернуть клавиатуру в проводной режим для доступа к VIA.
Фактически единственный способ оживить устройство - переводить клавиатуру в Boot Mode и прошивать стоковую прошивку вручную.

При этом всём, особенно "интересно" выглядит тот факт, что отдельно купить модуль с энкодерами нельзя.

Я целую неделю ругался с QK в Discord и по почте, после чего получил гениальный ответ в духе:
"Мы рассмотрим возможность добавить модуль в продажу, если жалобы станут массовыми."

Ну то есть сначала дождёмся, пока у людей начнёт массово отваливаться управление клавиатурой, а уже потом подумаем над запасными деталями.
Отличный план! Надёжный как JST-коннектор после десятой разборки =/

Отдельно стоит обсудить и выбор PCB, ведь тут снова начинается история про компромиссы.

Из-за того, что на всех платах теперь используются крупные диоды, мультилейаут «вышел из чата».
Теперь нужно сразу выбирать, какой толщины PCB вы хотите и под какую раскладку - с 6.25u пробелом или Tsangan (7u).

Если вам нужна более мягкая 1.2 мм PCB с flex-cut’ами - а это, на мой взгляд, оптимальный выбор для этой клавиатуры - она доступна только под 6.25u пробел.

Хотите 7u? Тогда вам доступна только 1.6 мм PCB без flex-cut’ов.

Логику QK понять можно: меньше вариантов - проще и дешевле производство. Но с другой стороны, QK позиционируются как продукт для энтузиастов, а среди энтузиастов 7u-пробел пользуется огромной популярностью.

Ощущения при тайпинге

QK65 Mk.3 - очень мягкая клавиатура, где наконец-то оставили достаточно внутреннего пространства, чтобы PCB с flex-cut’ами могла нормально раскрыться и дать тот самый «пружинящий» тайпинг без необходимости вынимать часть фоама со дна и идти на компромисс в плане звука.

Если ваша цель - максимально мягкий тайпинг, то связка из 1.2 мм PCB с flex-cut’ами и мягкого PP-плейта превращает клавиатуру в батут под вашими пальцами.

Если же хочется чего-то более умеренного - есть вариант с 1.6 мм PCB, либо можно оставить 1.2мм в паре с более жестким FR4-плейтом, который сохранит общую мягкость, но уберёт излишнюю амортизацию.

К моему большому удивлению, в QK65 Mk.3 нет наборов гаскетов разной жёсткости, которые почти всегда присутствовали в продуктах QK последних лет.
И это снова ощущается небольшим даунгрейдом.

Так что в случае с QK65 Mk.3 нужно заранее продумать свои пожелания по тайпингу делать окончательный выбор комплектации на их основании.

Звук

Судя по заявлениям некоторых блогеров, близких к QK, и самой конструкции клавиатуры, QK65 Mk.3 проектировалась с прицелом на использование полного комплекта фоамов.

По сути Qwertykeys возвращаются к истокам и перестают пытаться усидеть на нескольких стульях одновременно, полностью концентрируясь на своей фирменной Creamy/Marbly-тональности.

Вы всё ещё можете взять 1.6 мм PCB и попробовать собрать Mk.3 без PE / PET / PCB-фоамов, но звук получится довольно невыразительным, а гаскет под пробелом только сильнее усугубит ситуацию. Я собирал один из билдов на 1.6 мм PCB и успел немного поэкспериментировать с ней.

И именно поэтому ранее писал, что 1.2 мм PCB с flex-cut’ами выглядит как наиболее удачный вариант для этой клавиатуры.

На мой взгляд, с этим просто стоит смириться: QK65 Mk.3 - это фоамная, кремовая, бархатная (нужный эпитет подчеркнуть) клавиатура, рассчитанная на использование полного комплекта фоамов.

И если говорить именно о «фоамном» звуке - он тут действительно выше всяких похвал.

Несмотря на компактный формат, клавиатура звучит довольно объёмно, с явным уклоном в более низкую тональность - ближе к Marbly / Thocky, чем к яркому Creamy.

Понятно, что многое зависит от выбора свитчей и кейкапов, и при желании из неё можно выжать более высокий Creamy / Poppy характер. Но сама "основа" явно тяготеет к низам.

Думаю, комментарии здесь излишни - тот самый звук, по которому массово фанатеют люди, недавно пришедшие в это хобби.

Тот же билд, но уже с GMK doubleshot ABS-кейкапами, которые делают тональность чуть более яркой.

Бонусом - билд клиента с керамическими кейкапами Cerakey.

Итоговый звук получился настолько низким и «задушенным», что пришлось немного осветлить его, заменив свитчи на более яркие MZ Y3, чтобы сбалансировать тональность.

В итоге звук стал близок к варианту с Epsilon + PBT-кейкапами.

Послесловие

Также стоит упомянуть, что QK65 Mk.3 теперь продаётся и в формате prebuilt - со свитчами Keygeek Oat и фирменными кейкапами QK.
По сути это те же комплектующие, которые используются в линейке Evo.

И вот здесь у меня снова появляются вопросы.
Если человек уже потратился на хороший barebone, логичнее было бы сразу подобрать комплектующие уровнем повыше и дать клавиатуре раскрыться в полной мере, а не получать плюс-минус тот же характер звука, что и у бюджетной Evo-линейки, какой бы хорошей она не была.

В итоге QK65 Mk.3 оставляет после себя очень странное впечатление.

С одной стороны - это всё ещё одна из самых приятных 65% клавиатур в своём сегменте: мягкий тайпинг, отличный Marbly-звук и действительно хорошее качество исполнения.

С другой - в этой клавиатуре слишком много решений, которые ощущаются как шаг назад относительно прошлых релизов QK. И большая часть претензий здесь даже не к самому продукту, а к странным инженерным компромиссам ради сомнительных дизайнерских фишек.

Если бы не история с энкодерами - я бы без особых сомнений называл QK65 Mk.3 лучшей 65% клавиатурой в среднем сегменте прямо сейчас, ведь все описанные выше недостатки беспокоят вас только в процессе сборки, и никак не проявляют себя при ежедневной эксплуатации.

Остаётся надеяться, что QK всё-таки начнут продавать модуль энкодеров раньше, чем Discord превратится в клуб «узников вечного Bluetooth-режима».

P.S. Приятный бонус для геймеров - в клавиатуру добавили SOCD (Simultaneous Opposite Cardinal Directions), который раньше встречался только в магнитных клавиатурах.

Если простыми словами - это функция, определяющая, что делать, когда одновременно нажимаются две противоположные кнопки, например A и D или W и S.
В обычной клавиатуре такие нажатия могут конфликтовать или просто отменять друг друга. SOCD позволяет клавиатуре решать этот конфликт, отдавая приоритет последней нажатой клавише.

Особенно популярна эта функция в шутерах и файтингах, где подобные микродвижения делают управление персонажами ощутимо быстрее и точнее.

‍